Зміст статті
Що таке тампонування рани
Тампонування ран (тампонада) — це метод тимчасової зупинки кровотечі, який полягає в щільному заповненні порожнини рани тампоном.
Тампон — це чиста тканина або марля, або звичайний бинт чи бинт, просочений спеціальною речовиною, яка пришвидшує зупинку кровотечі (інші назви — контактний гемостатик, хімічний засіб для зупинки кровотечі, гемостоп).
Суть тампонади — створення постійної компресії (тиску) на травмовані судини в рані за рахунок щільного заповнення рани тампоном із притисненням травмованих судин до кісток скелету, та одночасно пришвидшення утворення тромбу в місті розриву судин за допомогою контактних гемостатиків, якими просочені бинти, що використовуються в якості тампонів.
Які рани потрібно тампонувати
Тампонування рани застосовують для зупинки кровотеч:
- на кінцівках;
- на місцях, де неможливо використати турнікет — це так звані місця «вузлових» кровотеч, де тулуб з’єднується з іншими частинами тіла: шия, пахви, пах, сідниці.
Читайте також: Перша допомога при кровотечах: види кровотечі, алгоритм дій
Медичні засоби для тампонування рани
Хімічні засоби для тампонування (контактні гемостатики, гемостопи) бувають різними. Використовують здебільшого гемостатичні засоби, що мають такі активні речовини:
- Хітозан.
- Коалін.
Хітозан — це природний полісахарид, який отримується з багаторазово очищених панцирів креветки, що водиться у Північно-льодовитому океані. Механізм дії обумовлений тим, що хітозан за електричним зарядом позитивний і притягає негативно заряджені еритроцити та тромбоцити, в результаті чого утворюється згусток-тромб.
Переваги хітозану полягають в його унікальній ефективності, адже його дія:
- не знижується при низькій температурі;
- не залежить від порушених факторів зсідання крові (гемофілія, коагулопатія).
В рані хітозан забезпечує ефект склеювання пошкоджених м’яких тканин і попереджає відновлення кровотеч при транспортуванні.
Гемостатичні засоби з коаліном
Каолін — це глина білого кольору, вона ж «біла глина», що складається з мінералу каолініту. Утворюється при руйнуванні (вивітрюванні) гранітів, гнейсів та інших гірських порід, що містять польові шпати. При контакті з кров’ю в зоні кровотечі каолін (завдяки своїй пористій структурі) абсорбує молекули води з крові — ефект гемоконцентрації. Це призводить до швидкого утворення тромбу за рахунок локального накопичення факторів зсідання безпосередньо в ділянці контакту каоліну з кров’ю, що витікає.
Контактні гемостатики третього покоління на основі каоліну не змінюють температуру, тобто не викликають нагрівання в місці застосування. До переваг каоліну належить гіпоалергенність, обумовлена тим, що в зоні контакту відбувається фізична реакція — абсорбція.
Контактні гемостатики виробляються в наступних формах:
- гранули;
- аплікатори/ін’єкційні засоби;
- бинти.
Порошок або гранули засипаються у рану. Аплікатори з гемостопами дозволяють вводити діючу речовину у вузькі глибокі рани. Бинти, просочені хітозаном або каоліном, зручні при тампонуванні рани та легко видаляються в подальшому.
Сьогодні замість звичайних рулонних бинтів з гемостопами виготовляють Z-fold (зет-фолд) бинт, тобто бинт складений гармошкою, упаковка якого має пласку форму, більш зручну для зберігання та накладання на рану.
Гемостатичні засоби у формі порошків практично не використовуються для тампонування ран у польових умовах.
Читайте також: Евакуація пораненого з поля бою: алгоритм дій
Техніка тампонування рани
Правильна техніка тампонування рани передбачає використання алгоритму 4Р:
- Peel — витягнути з упаковки.
- Push — ввести в рану, щільно заповнити рану бинтом, створюючи постійний тиск при заповненні рани. Особливості:
- за можливості визначити ушкоджену судину в рані та притиснути її;
- заповнювати й тиснути потрібно «в напрямку серця», стараючись притискати тампоном розірвану судину до кісткової основи;
- заповнювати слід також усі «кишені», порожнини в рані, здійснюючи постійний тиск пальцями на бинт (тампон) під час введення тампона в рану;
- можливо знадобиться декілька бинтів.
- Pile — залишити «горбик» із кінчиків бинтів, які залишилися.
- Pressure — здійснювати тиск на затампоновану рану від 3 (якщо бинт просочений гемостатиком) до 10 хвилин (якщо це простий бинт, марля або тканина) з подальшим накладанням тиснучої пов’язки.
Помилки при тампонуванні ран
Розповідаємо про найчастіші помилки при тампонуванні ран та їхні ймовірні наслідки:
- Недостатній тиск під час здійснення тампонади (етап PUSH). Наслідок: продовження кровотечі, можливий розвиток шоку.
- Немає «горбика» з кінчика бинта або бинтів, що заповнюють рану (етап PILE). Наслідок: можуть виникнути складнощі при подальшій хірургічній обробці рани.
- Недостатній тиск на рану після тампонування (етап PRESSURE). Наслідок: продовження кровотечі, можливий розвиток шоку.
Уникання цих помилок та правильне використання тампонування рани є ключем до успішного надання першої допомоги та збереження життя постраждалого.
Важливо: не можна використовувати для тампонади ран жіночі гігієнічні тампони.
Часті питання: відповідає SICH
Що робити, якщо тампонування рани не зупинило кровотечу?
В цьому випадку потрібно зробити повторну тампонаду, попередньо витягнувши бинти, які не спрацювали. Якщо це неможливо, потрібно розглянути використання інших методів зупинки кровотечі: прямий тиск на рану, використання «вузлового» турнікету, накладання турнікету (якщо місце дозволяє). Головне — користуватися якісними та сертифікованими кровоспинними засобами, наприклад, продукцією виробника SICH.
Що робити після тампонування рани?
Після тампонування слід постійно спостерігати за раною з метою попередження повторної кровотечі.
Які рани не можна тампонувати?
Заборонено тампонувати голову, черевну й грудну порожнини, анатомічні отвори.