З цієї статті ви дізнаєтеся, що таке тампонування рани та в чому суть цієї медичної маніпуляції. Розповідаємо, як правильно тампонувати рану відповідно до алгоритму 4Р та які гемостатичні засоби використовувати. Також поділимося інформацією про помилки, які найчастіше допускають рятувальники при зупинці кровотечі методом тампонади.
Що таке тампонування рани
Тампонування ран (тампонада) — це метод тимчасової зупинки кровотечі, який полягає в щільному заповненні порожнини рани тампоном.
Тампон — це чиста тканина або марля, або звичайний бинт чи бинт, просочений спеціальною речовиною, яка пришвидшує зупинку кровотечі (інші назви — контактний гемостатик, хімічний засіб для зупинки кровотечі, гемостоп).
Суть тампонади — створення постійної компресії (тиску) на травмовані судини в рані за рахунок щільного заповнення рани тампоном із притисненням травмованих судин до кісток скелету, та одночасно пришвидшення утворення тромбу в місті розриву судин за допомогою контактних гемостатиків, якими просочені бинти, що використовуються в якості тампонів.
Які рани потрібно тампонувати
Тампонування рани застосовують для зупинки кровотеч:
- на кінцівках;
- на місцях, де неможливо використати турнікет — це так звані місця «вузлових» кровотеч, де тулуб з’єднується з іншими частинами тіла: шия, пахви, пах, сідниці.
Читайте також: Перша допомога при кровотечах: види кровотечі, алгоритм дій
Медичні засоби для тампонування рани
Хімічні засоби для тампонування (контактні гемостатики, гемостопи) бувають різними. Використовують здебільшого гемостатичні засоби, що мають такі активні речовини:
- Хітозан.
- Коалін.
Хітозан — це природний полісахарид, який отримується з багаторазово очищених панцирів креветки, що водиться у Північно-льодовитому океані. Механізм дії обумовлений тим, що хітозан за електричним зарядом позитивний і притягає негативно заряджені еритроцити та тромбоцити, в результаті чого утворюється згусток-тромб.
Переваги хітозану полягають в його унікальній ефективності, адже його дія:
- не знижується при низькій температурі;
- не залежить від порушених факторів зсідання крові (гемофілія, коагулопатія).
В рані хітозан забезпечує ефект склеювання пошкоджених м’яких тканин і попереджає відновлення кровотеч при транспортуванні.
Гемостатичні засоби з коаліном
Каолін — це глина білого кольору, вона ж «біла глина», що складається з мінералу каолініту. Утворюється при руйнуванні (вивітрюванні) гранітів, гнейсів та інших гірських порід, що містять польові шпати. При контакті з кров’ю в зоні кровотечі каолін (завдяки своїй пористій структурі) абсорбує молекули води з крові — ефект гемоконцентрації. Це призводить до швидкого утворення тромбу за рахунок локального накопичення факторів зсідання безпосередньо в ділянці контакту каоліну з кров’ю, що витікає.
Контактні гемостатики третього покоління на основі каоліну не змінюють температуру, тобто не викликають нагрівання в місці застосування. До переваг каоліну належить гіпоалергенність, обумовлена тим, що в зоні контакту відбувається фізична реакція — абсорбція.
Контактні гемостатики виробляються в наступних формах:
- гранули;
- аплікатори/ін’єкційні засоби;
- бинти.
Порошок або гранули засипаються у рану. Аплікатори з гемостопами дозволяють вводити діючу речовину у вузькі глибокі рани. Бинти, просочені хітозаном або каоліном, зручні при тампонуванні рани та легко видаляються в подальшому.
Сьогодні замість звичайних рулонних бинтів з гемостопами виготовляють Z-fold (зет-фолд) бинт, тобто бинт складений гармошкою, упаковка якого має пласку форму, більш зручну для зберігання та накладання на рану.
Гемостатичні засоби у формі порошків практично не використовуються для тампонування ран у польових умовах.
Читайте також: Евакуація пораненого з поля бою: алгоритм дій
Техніка тампонування рани
Правильна техніка тампонування рани передбачає використання алгоритму 4Р:
- Peel — витягнути з упаковки.
- Push — ввести в рану, щільно заповнити рану бинтом, створюючи постійний тиск при заповненні рани. Особливості:
- за можливості визначити ушкоджену судину в рані та притиснути її;
- заповнювати й тиснути потрібно «в напрямку серця», стараючись притискати тампоном розірвану судину до кісткової основи;
- заповнювати слід також усі «кишені», порожнини в рані, здійснюючи постійний тиск пальцями на бинт (тампон) під час введення тампона в рану;
- можливо знадобиться декілька бинтів.
- Pile — залишити «горбик» із кінчиків бинтів, які залишилися.
- Pressure — здійснювати тиск на затампоновану рану від 3 (якщо бинт просочений гемостатиком) до 10 хвилин (якщо це простий бинт, марля або тканина) з подальшим накладанням тиснучої пов’язки.
Помилки при тампонуванні ран
Розповідаємо про найчастіші помилки при тампонуванні ран та їхні ймовірні наслідки:
- Недостатній тиск під час здійснення тампонади (етап PUSH). Наслідок: продовження кровотечі, можливий розвиток шоку.
- Немає «горбика» з кінчика бинта або бинтів, що заповнюють рану (етап PILE). Наслідок: можуть виникнути складнощі при подальшій хірургічній обробці рани.
- Недостатній тиск на рану після тампонування (етап PRESSURE). Наслідок: продовження кровотечі, можливий розвиток шоку.
Уникання цих помилок та правильне використання тампонування рани є ключем до успішного надання першої допомоги та збереження життя постраждалого.
Важливо: не можна використовувати для тампонади ран жіночі гігієнічні тампони.
Часті питання: відповідає SICH
Що робити, якщо тампонування рани не зупинило кровотечу?
В цьому випадку потрібно зробити повторну тампонаду, попередньо витягнувши бинти, які не спрацювали. Якщо це неможливо, потрібно розглянути використання інших методів зупинки кровотечі: прямий тиск на рану, використання «вузлового» турнікету, накладання турнікету (якщо місце дозволяє). Головне — користуватися якісними та сертифікованими кровоспинними засобами, наприклад, продукцією виробника SICH.
Що робити після тампонування рани?
Після тампонування слід постійно спостерігати за раною з метою попередження повторної кровотечі.
Які рани не можна тампонувати?
Заборонено тампонувати голову, черевну й грудну порожнини, анатомічні отвори.
