За статистикою, приблизно дві третини смертей, яким можна було запобігти, спричинені саме критичними зовнішніми кровотечами. Джгут, або турнікет допомагає врятувати поранених на полі бою чи травмованих під час обстрілу, аварій на виробництві, нещасних випадків, ДТП тощо. У статті ми розглянемо ключові характеристики будови турнікета та принципи використання при наданні домедичної допомоги.

Будова турнікета на прикладі SICH

Будова турнікета нескладна: це міцна стрічка з регулятором тиску та надійним фіксатором, який забезпечує необхідне прилягання до кінцівки пацієнта під час транспортування або руху. Механічні джгути-турнікети нового покоління (SICH, RMT-T, SAM-XT, CAT, SOF-T та деякі інші) можна накладати самостійно, однією рукою, протягом 10-30 секунд.

SICH-Tourniquet (Strengthened Individual Combat Hybrid Tourniquet) ― найсучасніший гібридний джгут-турнікет українського виробництва, посилений металом, розроблений відповідно до стандартів НАТО та рекомендацій світової експертної спільноти. Конструктивно, він є чимось середнім між турнікетами CAT і SOFT-T.

У 2015 році незалежними експертами були проведені розширені тести джгутів усіх наявних на той момент українських виробників і копій джгутів CAT китайського виробництва. SICH-Tourniquet отримав найкращі результати тестів серед усіх учасників.

У 2018 році на базі міжнародного органу з оцінки відповідності та сертифікації ДП «Укрметртестстандарт» було проведено ґрунтовне дослідження функціональності, міцності та надійності сучасних зразків кровоспинних турнікетів українського й американського виробництва. За результатами тестувань, кращі результати серед усіх учасників показали джгути SICH і CAT 7 (сьомої генерації), а SICH визнано найкращим у тестах в умовах граничних температур (-40 / +50 градусів за Цельсієм).

SICH-Tourniquet витримує подвійні навантаження, ефективний у закривавленому чи забрудненому стані та не втрачає ефективності за критично низьких чи високих температур. Він не спричиняє атрофію чи некроз м’яких тканин, бо не защемлює їх при правильному накладанні. SICH-Tourniquet має максимальну площу та силу перекриття кровотоку порівняно з аналогами, і при цьому придатний до швидкого накладання однією рукою.

Основні елементи будови турнікета SICH:

• особлива м’яка та міцна липка стрічка;
• внутрішня стабілізаційна телескопічна платформа;
• дюралюмінієва фурнітура: вороток, пряжка та застібка-фіксатор;
• місце для зазначення часу накладання турнікета.

Липка стрічка

Вона фіксує вільний кінець турнікета після обмотування кінцівки, чим запобігає його сповзанню під час транспортування постраждалого.

Липка стрічка SICH-Tourniquet виробляється за особливою, запатентованою технологією, яка забезпечує надміцне зчеплення (адгезію) стрічки та її гарантовану фіксацію в будь-яких умовах: мокрому, засніженому, забрудненому стані, при використанні в умовах критичних температур (-40/+50).

Стропа

Стропа (внутрішня стрічка) ― важливий елемент механізму дії турнікета. Вона стягує кінцівку за допомогою воротка, завдяки цьому розірвані судини перетискаються і кровотеча зупиняється. У SICH-Tourniquet стропа виготовлена з особливого матеріалу, який водночас має допустиму еластичність і достатню надійність, щоб і перетиснути, і не травмувати ненароком.

Вороток

Вороток (стрижень) ― один з найважливіших елементів турнікета. Завдяки його обертанню навколо своєї осі стропа натягується та затискає травмовану судину. У SICH-Tourniquet вороток з легкого та міцного дюралюмінію і здатен витримувати великі механічні навантаження.

Фіксатор воротка

Фіксатор воротка ― елемент фурнітури, призначений у механізмі дії турнікета для фіксації воротка у скрученому положенні, коли той ефективно натягує стропу. Фіксація потрібна для того, щоб натягнута стропа, яка стискає травмовані судини кінцівки, не розпустилася.

У SICH-Tourniquet дюралюмінієвий фіксатор воротка трикутний, особливої запатентованої форми, яка дозволяє швидко й надійно фіксувати не тільки вороток, але й вільний кінець стрічки, запобігаючи послабленню турнікета під час транспортування постраждалого.

Стабілізаційна платформа

Стабілізаційна платформа ― основа будови турнікета. Ця спеціальна планка, на якій кріпиться фіксатор воротка, може бути з різних матеріалів ― від металу до тканини, і через неї проходить система «вороток-стропа» та липка стрічка. Вона не в останню чергу визначає ергономічність і межі використання турнікета ― на кінцівку якої товщини його можна накладати.

У SICH-Tourniquet внутрішня стабілізаційна телескопічна платформа зроблена з дюралюмінію. Її розміри разом з ефективною липкою стрічкою дозволяють використовувати турнікет на кінцівках діаметром від 5 до 80 см.

Пряжка

Через пряжку, яка кріпиться на платформі, пропускається стрічка для утворення петлі навколо травмованої кінцівки задля її затискання. Як і вся фурнітура турнікетів SICH, вона виготовляється з міцного та легкого дюралюмінію для максимальної ефективності та запобігання защемленню м’яких тканин.

Місце для приміток

Спеціальна стрічка або місце для зазначення (фіксації) часу є на всіх турнікетах. Це необхідно для профілактики «турнікетного» синдрому та вчасної заміни/конверсії турнікета.

У турнікета (джгута) SICH-Tourniquet таке місце розташоване ближче до вільного кінця липкої стрічки. Спеціальне сіре напилення дозволяє записати час навіть за відсутності маркера, використовуючи будь-який гострий предмет (патрон, гвіздок тощо).

Як працює турнікет: принцип роботи

Як уже згадувалося вище, за статистикою приблизно дві третини зі смертей, яким можна було запобігти на полі бою, спричинені критичними зовнішніми кровотечами з кінцівок. Кровоспинний джгут (англійською мовою ― «tourniquet») використовується для перекриття кровотоку в кінцівці нижче місця накладання і, таким чином, запобігання загрозливій кровотечі з магістральних судин, насамперед з артерій. Тому джгут накладають вище місця кровотечі.

Як же працює турнікет? Принцип його дії досить простий: навколо кінцівки утворюється петля, яка затягується, стискаючи судини, насамперед артерії. Таким чином перекривається постачання крові нижче місця стискання. При цьому припиняється не тільки кровотеча, але й кровопостачання інших тканин нижче місця накладання (стискання). Це може загрожувати відмиранням тканин, розташованих нижче та подальшою ампутацією.

Турнікет має підтримувати кровоспинний тиск доволі довго ― поки пораненого не доправлять до медиків і не буде можливості змінити турнікет на інший спосіб зупинки кровотечі. Тому існують певні конструктивні вимоги до турнікетів: довжина та ширина стрічки, міцність та еластичність матеріалів, з яких він виготовлений, надійність утримання тиску (ефективність зупинки кровотечі), дієвість у різних умовах довкілля (наприклад, при забрудненні), а також легкість і зручність накладання (в тому числі однією рукою) тощо.

У часи війни вкрай важливо мати при собі надійний та ефективний турнікет, він має зберігатися в кожній аптечці. Але не менш важливим є вміння ним користуватися. Це як зі зброєю: найкраща у світі гвинтівка не допоможе, якщо ви не вмієте стріляти. Лише турнікет і навички одночасно допоможуть врятувати ваше життя, життя ваших близьких, побратимів.

Читайте також: Джгут і турнікет: що це таке, у чому різниця

Як скласти турнікет SICH

Зазвичай усі виробники (SICH ― не виключення) складають джгут в упаковці на виробництві таким чином, щоб його можна було використовувати негайно. Але, як і зі зброєю, добрим правилом вважається заздалегідь перевірити джгут: дістати з упаковки, розвернути, перевірити якість липкої стрічки, фурнітури, цілісність стропи. Після перевірки треба скласти турнікет і покласти його до відповідного підсумка на вашому спорядженні або до аптечки.

Для цього ми рекомендуємо наступний алгоритм складання SICH-Tourniquet:

1. Повністю розправити стрічку турнікета, липкою стороною донизу;
2. Тримаючи за платформу, продіти вільний кінець стрічки у верхній отвір пряжки;
3. Протягнути вільний кінець через пряжку на довжину приблизно 15 см, при цьому адгезивна поверхня (липка стрічка) цього відрізку буде зверху;
4. Перегнути цей відрізок через пряжку, притискаючи його адгезивну поверхню до такої ж поверхні частини турнікета до пряжки, та з’єднати (зліпити) їх;
5. Утримуючи однією рукою фіксатор, просунути іншу руку в отриману петлю та опустити її максимально донизу, при цьому адгезивна поверхня має бути направлена до вас, а кінчик попередньо з’єднаного відрізка (який було протягнуто через пряжку) має виступати за край нижнього згину петлі (в якому знаходиться ваша рука) не більше ніж на 1 см;
6. Скласти турнікет навпіл адгезивними поверхнями всередину, з’єднуючи їх так, щоб з одного боку знаходилася платформа з воротком, з іншого ― тканинна частина стрічки турнікета, а її кінчик (до якого примикає місце для фіксації часу) виходив за край згину не більше, ніж на 1 см.

Все, можна вкладати турнікет до підсумку, кінчиком доверху. Коли будете його діставати, кінчик буде біля мізинця тої руки, якою діставатимете. При затягуванні турнікета на кінцівці, це допоможе вам легко розліпити адгезивні частини мізинцем і безіменним пальцями однієї руки, і затягувати ви будете в зручну (здорову) сторону. При цьому ви одразу (або після незначного струшування) зможете вставити іншу (поранену) кінцівку в зроблену вами при складанні петлю.

Ця методика дозволяє легко й швидко накладати джгут однією рукою в положенні стоячи, сидячи, лежачи на спині (навіть у бронежилеті).

При накладанні в положенні лежачи на здоровому боці (поранена рука ― зверху) може бути складно тягнути стрічку в здорову сторону (вниз), тому в цьому разі слід брати турнікет кінчиком у бік великого пальця здорової руки та тягнути його вверх.

Пам’ятайте: якщо ви принаймні раз використовували джгут для тренування або за призначенням, тобто робили повне затягування та фіксацію, то такий джгут вже не можна використовувати повторно, навіть якщо він не був забруднений кров’ю: джгут ― річ одноразова. Якщо ви наважилися використовувати його повторно ― усі ризики, пов’язані з неможливістю гарантовано зупинити кровотечу будуть на вашій совісті. 

Читайте також: Як накладати турнікет

Часті питання: відповідає SICH

Що означає колір турнікета?

Зазвичай колір турнікета ― виключно маркетинговий хід виробника, це не впливає ані на ефективність, ані на інші характеристики.

Традиційно, червоні або оранжеві турнікети використовують екстрені чи рятувальні служби (пожежники, медики), темні (чорні, коричневі, зелені) ― військовики, а сині призначені для тренування.

Але, повторюємося, колір турнікета не впливає (і не має впливати!) на його робочі характеристики.

Чи повинен турнікет мати інструкцію?

Турнікет обов’язково повинен мати інструкцію про застосування, де, серед іншого, наводиться інформація про виробника, термін використання продукту та умови, за яких виробник гарантує ефективність продукту тощо.

Де потрібно зберігати турнікет?

Турнікет зберігають в аптечці, в легко доступному місці. Якщо під час виконання бойових завдань турнікет носять на спорядженні, то лише однаково у всіх членів команди чи підрозділу й таким чином, щоб його можна було накладати обома руками. Зберігання турнікета без захисної упаковки, не в аптечці (підсумку) призводить до його псування.

Підготували матеріал, у кому розповідаємо, як відбувається рятування людей з-під завалів. Ви дізнаєтеся, куди звертатися по допомогу, якщо побачили людину під завалами, як правильно діяти та чи взагалі можна самостійно витягувати постраждалого. Також ви дізнаєтесь, як поводитися, якщо під завалами опинилися ви самі.Зважаючи на ситуацію в Україні, ця інформація допоможе вам врятувати своє життя та допомогти будь-якій людині, що опинилася в екстреній ситуації, наприклад, після ракетного обстрілу.

Алгоритм дій під час рятування людей з-під завалів

Якщо ви стали свідком або самі опинилися під завалом та у вас працює мобільний зв’язок, викликайте допомогу. Загальний номер служби порятунку — 112 зі всіх мобільних операторів України. Рятування людей з-під завалів відбувається за певним алгоритмом, яким володіють фахівці ДСНС.

Якщо ви опинилися на місці події та почули, що під завалами знаходяться люди:

1. Одразу покличте допомогу — рятувальників ДСНС, поліцейських, медиків, які прибули на місце події. Якщо рятувальників на місці події немає — дзвоніть на лінію 112.
2. Оцініть, чи безпечно вам наближатися до завалу, чи немає поблизу інших загроз: снаряди, що не вибухнули, пожежа, оголені дроти електромережі тощо.
3. Спробуйте поговорити з постраждалим: заспокоїти його/її, з’ясувати скільки людей ще є під завалом, скільки часу вони там знаходяться, чи є можливість рухатися, з’ясувати ПІБ, стан здоров’я, отримані травми.
4. Якщо ви можете бачити постраждалого, спробуйте оцінити його стан, насамперед — наявність масивних кровотеч з кінцівок. Людина може померти за лічені хвилини, якщо критичну кровотечу не зупинити. За можливості зупиніть кровотечу за допомогою турнікету або прямим тиском на рану. Використовуйте турнікети тільки перевірених виробників (наприклад, продукцію бренду SICH-Tourniquet або інші, рекомендовані країнами-членами НАТО).

Читайте також: Як накладати турнікет

5. Не залишайте постраждалого на самоті, розмовляйте та заспокоюйте його.
6. Не намагайтеся самостійно витягнути постраждалого з-під завалу: ви можете ускладнити його стан.
7. У випадку, коли рятувальників ще немає, і є реальна загроза життю постраждалого (наприклад, пожежа, що продовжується, не зупинена критична кровотеча тощо), можна самостійно спробувати витягти постраждалого з-під завалу, надати йому допомогу, але краще дочекатися рятувальників.
8. Після прибуття рятувальників, надайте їм усю отриману інформацію та виконуйте їх вказівки.

Як проводиться витягування уражених з-під завалів

Витягування уражених з-під завалів — це складний процес, який вимагає спеціальної підготовки та досвіду. Правильно виконана операція може значно підвищити шанси на порятунок постраждалих, тому важливо дотримуватися всіх вказівок і робити все можливе для гарантування безпеки та ефективності витягування.

Якщо ви бачите завал і маєте підозру на перебування під завалами людей, негайно викличте службу рятувальників за номером екстреного виклику 112 і надайте інформацію про місце події та можливу кількість постраждалих. Не намагайтеся вирішити ситуацію самостійно, оскільки це може бути небезпечно як для вас, так і для постраждалих.

Що робити, якщо ви самі опинилися під завалами будівлі: покрокова інструкція

Далі надаємо рекомендації експертів МВС України: що робити, якщо ви опинилися під завалом:

• Намагайтеся зберігати спокій і не панікувати: до вас уже їдуть рятувальники.
• За можливості, подавайте сигнали рятувальникам — кричіть, увімкніть ліхтарик, стукайте по батареях тощо.
• Рятувальники періодично влаштовують хвилину тиші. У цей час слід якомога голосніше кричати та подавати сигнали, щоб вас почули та помітили.
• Не використовуйте сірники чи запальнички — це може спричинити вибух.
• Якщо вас почули, з вами зв’язалися, спробуйте заспокоїтися та виконуйте рекомендації рятувальників. Їм потрібен час, аби крізь завали дістатися до вас, адже процедура витягування уражених з-під завалів може бути довготривалою.
• Якщо вас не чують, роздивіться довкола, спробуйте вивільнити руки та ноги.
• Якщо частину тіла притиснуло й звільнити її неможливо, варто спробувати масажувати ділянку тіла вище місця затискання, щоб підтримати циркуляцію крові.
• Не розбирайте самотужки завали довкола себе, щоб не зрушити перекриття чи балки, на яких усе тримається.
• Якщо вам вдалося вибратися, огляньте себе та, за необхідності та можливості, надайте собі та іншим першу допомогу. Насамперед потрібно зупинити кровотечі з кінцівок, адже саме кровотечі є найпоширенішою причиною смерті, якій можна було запобігти. Для зупинки кровотечі використовуйте якісні медичні турнікети та бандажі, наприклад, виробника SICH.
• Якщо розумієте, що немає сил і можливості вибратися, продовжуйте кликати на допомогу та чекати на рятувальників.

Читайте також: Синдром тривалого стиснення: ознаки, перша допомога 

Дотримуючись цих кроків, ви збільшуєте свої шанси на порятунок і допомагаєте рятувальникам вас звільнити.

Часті питання: відповідає SICH

Скільки часу людина може залишатися живою під завалами

Це залежить від того, чи людина поранена або ж її затиснуло, який загальний стан її здоров’я, вік, пора року. Загалом, відомі випадки, коли рятувальники навіть через декілька днів знаходили постраждалих під завалами живими.

Які завали найбільш небезпечні для життя

Найбільш небезпечно опинитися під завалами панельної або цегляної будівлі.

Джерело зображень: Shutterstock

Підготували матеріал, в якому детально розповідаємо про краш-синдром — що це таке та коли виникає. Ви дізнаєтесь, які ознаки вказують, що у постраждалого синдром тривалого стиснення, та як правильно надавати першу допомогу в таких випадках.Також поділимося інформацією, які ускладнення в організмі постраждалого можуть виникнути при невчасних або неправильних діях рятувальника.

Що таке синдром тривалого здавлення

Синдром тривалого здавлення або краш-синдром — це невідкладний стан, при якому на певну частину тіла постраждалого здійснюється зовнішній тиск, внаслідок чого порушується кровопостачання цієї частини та, як наслідок, відбувається пошкодження м’яких тканин.

В основі розвитку краш-синдрому лежить порушення життєво важливих процесів живлення тканин і органів та виведення продуктів життєдіяльності з організму. Основним наслідком є пошкодження м’язів та нервів і накопичення токсичних речовин у крові через порушення процесів виведення.

Розвиток синдрому тривалого здавлення можна поділити на 2 стадії:

1. Кровообіг заблоковано, кровопостачання тканин не відбувається — вони починають гинути. В цей час у м’язах накопичуються продукти розпаду. Зазвичай ця стадія триває 1-2 години.
2. Вивільнення постраждалого — всі токсини й продукти розпаду у великій кількості вивільняються до кровотоку. Насамперед пошкоджуються нирки (сеча стає темно-коричневого кольору), а також погіршується робота інших органів (серця, печінки, мозку тощо).

Важливо: краш-синдром, синдром довготривалого здавлення або стиснення, компресійний синдром — це тотожні поняття.

Причини виникнення синдрому тривалого здавлювання

Синдром тривалого стиснення виникає, коли людина опиняється під уламками або піддається тривалому стисненню тіла.

Часто краш-синдром спостерігається у:

• постраждалих у ДТП;
• людей, що опинилися під завалами (землетрус, бойові дії);
• в інших випадках, коли фізична травма або стиснення становлять загрозу.

Також, цей стан розвивається, коли у постраждалого збережено артеріальний кровотік, а венозний відтік порушено. Таке трапляється при накладанні занадто тугої пов’язки чи шини, неналежним чином затягнутому кровоспинному джгуті.

Читайте також: Як накладати турнікет

Ознаки синдрому тривалого здавлювання

На наявність у постраждалого синдрому тривалого здавлення вказують 5 ознак:

1. Біль — одна з найперших ознак, часто не відповідає ураженню.
2. Парестезія — порушення чутливості шкіри внаслідок недостатності кровопостачання нервових тканин (печіння, поколювання, свербіння).
3. Відсутність пульсу — пізня ознака.
4. Параліч — пізня ознака.
5. Блідість — пізня ознака.

Синдром тривалого стиснення: перша допомога постраждалому

При наданні першої домедичної допомоги постраждалим у разі синдрому тривалого здавлювання необхідно дотримуватися наказу МОЗ України №441 від 09.03.2022 року.

Основні рекомендації:

1. Перед наданням допомоги впевніться у відсутності небезпеки та за її відсутності перейдіть до наступного кроку.
2. Заспокойте постраждалого, поясніть що ви робитимете та навіщо.
3. Якщо у вас є можливість, уточніть точний час виникнення синдрому довготривалого здавлення. Якщо постраждалий без свідомості, зазвичай вважають, що минуло понад 10 хвилин.
4. Негайно зателефонуйте диспетчерові системи екстреної медичної допомоги, повідомте всю нагальну інформацію, за необхідності дайте відповідь на всі питання та виконайте його вказівки.
5. Якщо вам достеменно відомо, що з моменту стискання минуло менше ніж 10 хвилин, звільніть стиснену частину тіла:

• за наявності рани та масивної зовнішньої кровотечі — якнайшвидше зупиніть її (залежно від місця поранення та наявних ресурсів) за допомогою прямого тиску, накладання турнікета, тампонування рани. Потрібно діяти відповідно до Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при масивній зовнішній кровотечі (наказ МОЗу №441 від 09.03.2022 року);
• за наявності ознак перелому — знерухомте ушкоджену кінцівку, накладіть шину. При цьому дотримуйтеся Порядку надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок (наказ МОЗу №441 від 09.03.2022 року);
• за наявності ознак шоку — дійте з дотриманням Порядку надання домедичної допомоги при підозрі на шок (наказ МОЗУ №441 від 09.03.2022 року).

6. Якщо з моменту стискання минуло понад 10 хвилин, не звільняйте стиснену частину тіла постраждалого.
7. Якщо необхідна термінова евакуація постраждалого, але з моменту стискання минуло понад 10 хвилин, перед звільненням стиснутої частини кінцівки накладіть якісний кровоспинний джгут (турнікет), або інший засіб, рекомендований СоТССС).

8. Вкрийте постраждалого термопокривалом чи ковдрою.
9. Потурбуйтеся про постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
10. Якщо помітне погіршення стану постраждалого, повторно зателефонуйте диспетчерові екстреної медичної допомоги.
11. Якщо є така можливість, отримайте від постраждалого чи свідків ситуації максимально можливу інформацію щодо обставин отримання травми. Всю відому вам інформацію повідомте працівникам бригади екстреної медичної допомоги або диспетчеру прийому виклику.
12. Якщо до приїзду бригади екстреної медичної допомоги постраждалий втратив свідомість, дійте відповідно до Порядку надання домедичної допомоги дорослим при раптовій зупинці кровообігу або Порядку надання домедичної допомоги дітям при раптовій зупинці кровообігу (наказ МОЗу №441 від 09.03.2022 року).

Читайте також: Домедична допомога: що це, для чого потрібна

Часті питання: відповідає SICH

Які можуть бути ускладнення синдрому тривалого здавлювання?

Імовірні ускладнення синдрому тривалого здавлення:

1. Місцево — відмирання тканин здавленої частини тіла може призвести до необхідності ампутації.
2. Для всього організму — потрапляння до загального кровотоку токсичних продуктів розпаду тканин може призвести до порушення функції нирок, результатом чого може стати розвиток гострої ниркової недостатності та смерті постраждалого.

Яка із систем організму людини найбільше уражається при синдромі тривалого здавлення?

Від синдрому тривалого здавлювання найбільше уражаються м’язи, нерви (місцево) та нирки (загально).

Чого не можна робити при синдромі тривалого здавлювання?

За наявності у постраждалого краш-синдрому не можна різко або грубо тягти людину, нехтувати накладанням турнікета перед вивільненням затиснутої частини тіла чи зразу після її звільнення.

Категорично заборонено займатися самолікуванням. Обов’язково потрібно викликати бригаду екстреної медичної допомоги або, з дозволу диспетчера прийому виклику, максимально швидко доставити постраждалого до лікарні.

Одними з найчастіших видів поранень, яких зазнають військові на полі бою, є вогнепальні поранення, що супроводжуються кровотечею. Розповідаємо, що таке вогнепальна рана, яких видів вона може бути та в чому її основна небезпека для життя постраждалого. Також поділимось інформацією, як правильно надати першу допомогу при вогнепальному пораненні, та на які моменти рятувальникові потрібно звернути особливу увагу.

Що таке вогнепальна рана

Вогнепальна рана — це травматичне ушкодження тканин та органів з порушенням цілісності їх покриву внаслідок дії вражаючого елементу (кулі, дробу, уламку тощо), що спричинене вогнепальною зброєю. Цей тип поранення може мати серйозні наслідки для здоров’я та життя постраждалих. Найчастіше вогнепальні рани виникають під час військових конфліктів, злочинів або випадкових подій з вогнепальною зброєю.

Вогнепальні рани можуть бути дуже різноманітними — від поверхневих до глибоких проникаючих поранень.

Тяжкість поранення залежить від багатьох факторів, наприклад:

• енергії, яку вражаючий елемент або куля віддає при проникненні;
• типу зброї;
• розміру (калібру) та ваги кулі;
• конструктивної особливості, швидкості руху кулі;
• кута, під яким куля потрапляє в тіло;
• відстань, з якої зроблено постріл тощо.

Вогнепальні поранення призводять до ушкодження органів, кровоносних судин, нервів, часто супроводжуються значним крововиливом (масивною кровотечею), що може загрожувати життю, викликати шок.

До ознак вогнепальних ран належить:

• наявність вхідного отвору;
• кровотеча;
• біль;
• набряки та порушення функцій організму.

Загалом, вогнепальна рана — це серйозне ушкодження, що виникає внаслідок дії вогнепальної зброї та може мати важливі наслідки для здоров’я та життя постраждалих.

Читайте також: Перша допомога при кровотечах: види кровотечі, алгоритм дій

Види вогнепальних ран

Вогнепальні поранення класифікують за:

• видом вражаючого елементу або кулі;
• характером ранового каналу;
• обсягом ураження;
• кількістю вражаючих елементів;
• проникненням в порожнини тіла;
• характером ушкоджень;
• обтяжливими наслідками;
• клінічним перебігом ранового процесу.

Загальною небезпекою вогнепальних ран є можливість втрати крові, інфекцій, травматичних ушкоджень органів та розвитку системних ускладнень. Швидка та адекватна домедична та медична допомога є вирішальною для зменшення негативних наслідків і збереження життя постраждалих.

Вогнепальні рани: перша допомога

Перша допомога при вогнепальних пораненнях насамперед направлена на зменшення впливу головного загрозливого для життя фактора — масивної кровотечі. Зупинка масивної кровотечі є основою надання першої допомоги при вогнепальних пораненнях.

Нагадаємо ознаки масивних кровотеч:

• кров струменем витікає з рани;
• наявність калюжі крові під постраждалим;
• просякнутий кров’ю одяг, пляма крові на одязі чи пов’язці, що збільшується;
• травматична ампутація (повна або часткова) верхньої чи нижньої кінцівки.

Загальний алгоритм зупинки масивної кровотечі:

1. Переконайтеся у відсутності небезпеки для себе та постраждалого.
2. Якщо є можливість, покличте на допомогу і попросить помічників викликати медиків.
3. За наявності надягніть рукавички.
4. Якщо джерело кровотечі — рана кінцівки, затисніть рану руками, при наявності застосуйте турнікет. Не знімайте та не послаблюйте його до приїзду медиків. Також позначте точний час його накладання.
5. Після зупинки кровотечі впевніться, що помічник викликав бригаду екстреної медичної допомоги, або викличте її самостійно, якщо цього не було зроблено раніше.
6. Якщо вмієте, перевірте наявність пульсу на кінцівці нижче накладання турнікета — відсутність пульсу є показником зупинки кровотечі.. Якщо пульс є, потрібно дотягнути турнікет або накласти додатковий турнікет трохи вище першого — пульс повинен зникнути. Якщо кровотеча все ще не зупинилася, затискайте рану руками до приїзду медиків або виконайте тампонування рани.

Читайте також: Як накладати турнікет

7. При кровотечі з рани, яка локалізована в пахвових, пахвинних ділянках, ділянці сідниць і основи шиї, тисніть на рану. Якщо вмієте, здійсніть туге тампонування рани за допомогою кровоспинного засобу або марлевого бинта. Після тампонування потрібно затискати рану протягом 3 хвилин при використанні гемостатика або 10 хвилин при використанні марлевого бинта. Якщо кровотечу зупинено, накладіть тиснучу пов’язку та контролюйте стан постраждалого до приїзду бригади.

Якщо кровотеча не загрозлива, потрібно здійснювати максимально можливий тиск руками або чистою тканиною на рану до зупинки кровотечі та накласти пов’язку.

При накладанні кровоспинних засобів (турнікетів, бандажів) на кінцівки треба використовувати лише вироби перевірених виробників, наприклад, SICH-Tourniquet.

Потрібно пам’ятати, що турнікети, бандажі, гемостатичні бинти та гумові рукавички (особиста безпека вкрай важлива при роботі з кров’ю!) мають завжди бути в аптечці першої допомоги та поруч з вами.

Читайте також: Склад військової аптечки, що рятує життя

Лікування вогнепальних ран

Здебільшого вогнепальні рани лікують у хірургічних і травматологічних відділеннях медичних закладів. Успішність лікування залежить від типу та місця ушкодження (органи, частини тіла), стану здоров’я постраждалого на момент отримання поранення та багатьох інших факторів.

Загалом лікування та реабілітація вогнепальних поранень може зайняти від декількох тижнів до багатьох місяців.

Часті питання: відповідає SICH

Які вогнепальні рани найбільш небезпечні?

Найбільш небезпечні вогнепальні рани — це ті, що викликають масивну кровотечу, а також ті, що вражають життєво важливі органи чи частини тіла (голову, грудну клітину, живіт).

Яка зброя спричиняє найважчі вогнепальні поранення?

Як правило, поранення зі зброї, в якої куля має більшу енергію — більш важкі. Наприклад, постріл з автомата спричиняє складніше поранення, ніж постріл з пістолета.

Які дії рятувальника можуть зашкодити постраждалому з вогнепальною раною?

До приїзду медиків на місці події не можна робити нічого, окрім зупинки кровотечі, зігрівання та спостереження за постраждалим. Категорично заборонено самостійно вправляти переломи та витягувати сторонні тіла, що стирчать з рани. Навіть рухати постраждалого не бажано. Виключення – якщо місце, де знаходиться постраждалий, є небезпечним і тоді слід перемістити його в укриття. Не рекомендується без вагомої причини самостійно накладати шини (особливо – саморобні) для знерухомлення пораненої кінцівки, – краще хай це зроблять медики. Неправильні дії можуть ускладнити стан постраждалого, спричинити інвалідизацію або навіть смерть.

Джерело зображень: Shutterstock

З цієї статті ви дізнаєтеся, що таке тампонування рани та в чому суть цієї медичної маніпуляції. Розповідаємо, як правильно тампонувати рану відповідно до алгоритму 4Р та які гемостатичні засоби використовувати. Також поділимося інформацією про помилки, які найчастіше допускають рятувальники при зупинці кровотечі методом тампонади.

Що таке тампонування рани

Тампонування ран (тампонада) — це метод тимчасової зупинки кровотечі, який полягає в щільному заповненні порожнини рани тампоном.

Тампон — це чиста тканина або марля, або звичайний бинт чи бинт, просочений спеціальною речовиною, яка пришвидшує зупинку кровотечі (інші назви — контактний гемостатик, хімічний засіб для зупинки кровотечі, гемостоп).

Суть тампонади — створення постійної компресії (тиску) на травмовані судини в рані за рахунок щільного заповнення рани тампоном із притисненням травмованих судин до кісток скелету, та одночасно пришвидшення утворення тромбу в місті розриву судин за допомогою контактних гемостатиків, якими просочені бинти, що використовуються в якості тампонів.

Які рани потрібно тампонувати

Тампонування рани застосовують для зупинки кровотеч:

• на кінцівках;
• на місцях, де неможливо використати турнікет — це так звані місця «вузлових» кровотеч, де тулуб з’єднується з іншими частинами тіла: шия, пахви, пах, сідниці.

Читайте також: Перша допомога при кровотечах: види кровотечі, алгоритм дій

Медичні засоби для тампонування рани

Хімічні засоби для тампонування (контактні гемостатики, гемостопи) бувають різними. Використовують здебільшого гемостатичні засоби, що мають такі активні речовини:

1. Хітозан.
2. Коалін.

Хітозан — це природний полісахарид, який отримується з багаторазово очищених панцирів креветки, що водиться у Північно-льодовитому океані. Механізм дії обумовлений тим, що хітозан за електричним зарядом позитивний і притягає негативно заряджені еритроцити та тромбоцити, в результаті чого утворюється згусток-тромб.

Переваги хітозану полягають в його унікальній ефективності, адже його дія:

• не знижується при низькій температурі;
• не залежить від порушених факторів зсідання крові (гемофілія, коагулопатія).

В рані хітозан забезпечує ефект склеювання пошкоджених м’яких тканин і попереджає відновлення кровотеч при транспортуванні.

Гемостатичні засоби з коаліном

Каолін — це глина білого кольору, вона ж «біла глина», що складається з мінералу каолініту. Утворюється при руйнуванні (вивітрюванні) гранітів, гнейсів та інших гірських порід, що містять польові шпати. При контакті з кров’ю в зоні кровотечі каолін (завдяки своїй пористій структурі) абсорбує молекули води з крові — ефект гемоконцентрації. Це призводить до швидкого утворення тромбу за рахунок локального накопичення факторів зсідання безпосередньо в ділянці контакту каоліну з кров’ю, що витікає.

Контактні гемостатики третього покоління на основі каоліну не змінюють температуру, тобто не викликають нагрівання в місці застосування. До переваг каоліну належить гіпоалергенність, обумовлена тим, що в зоні контакту відбувається фізична реакція — абсорбція.

Контактні гемостатики виробляються в наступних формах:

• гранули;
• аплікатори/ін’єкційні засоби;
• бинти.

Порошок або гранули засипаються у рану. Аплікатори з гемостопами дозволяють вводити діючу речовину у вузькі глибокі рани. Бинти, просочені хітозаном або каоліном, зручні при тампонуванні рани та легко видаляються в подальшому.

Сьогодні замість звичайних рулонних бинтів з гемостопами виготовляють Z-fold (зет-фолд) бинт, тобто бинт складений гармошкою, упаковка якого має пласку форму, більш зручну для зберігання та накладання на рану.

Гемостатичні засоби у формі порошків практично не використовуються для тампонування ран у польових умовах.

Читайте також: Евакуація пораненого з поля бою: алгоритм дій

Техніка тампонування рани

Правильна техніка тампонування рани передбачає використання алгоритму 4Р:

1. Peel — витягнути з упаковки.
2. Push — ввести в рану, щільно заповнити рану бинтом, створюючи постійний тиск при заповненні рани. Особливості:

• за можливості визначити ушкоджену судину в рані та притиснути її;
• заповнювати й тиснути потрібно «в напрямку серця», стараючись притискати тампоном розірвану судину до кісткової основи;
• заповнювати слід також усі «кишені», порожнини в рані, здійснюючи постійний тиск пальцями на бинт (тампон) під час введення тампона в рану;
• можливо знадобиться декілька бинтів.

1. Pile — залишити «горбик» із кінчиків бинтів, які залишилися.
2. Pressure — здійснювати тиск на затампоновану рану від 3 (якщо бинт просочений гемостатиком) до 10 хвилин (якщо це простий бинт, марля або тканина) з подальшим накладанням тиснучої пов’язки.

Помилки при тампонуванні ран

Розповідаємо про найчастіші помилки при тампонуванні ран та їхні ймовірні наслідки:

• Недостатній тиск під час здійснення тампонади (етап PUSH). Наслідок: продовження кровотечі, можливий розвиток шоку.
• Немає «горбика» з кінчика бинта або бинтів, що заповнюють рану (етап PILE). Наслідок: можуть виникнути складнощі при подальшій хірургічній обробці рани.
• Недостатній тиск на рану після тампонування (етап PRESSURE). Наслідок: продовження кровотечі, можливий розвиток шоку.

Уникання цих помилок та правильне використання тампонування рани є ключем до успішного надання першої допомоги та збереження життя постраждалого.

Важливо: не можна використовувати для тампонади ран жіночі гігієнічні тампони.

Часті питання: відповідає SICH

Що робити, якщо тампонування рани не зупинило кровотечу?

В цьому випадку потрібно зробити повторну тампонаду, попередньо витягнувши бинти, які не спрацювали. Якщо це неможливо, потрібно розглянути використання інших методів зупинки кровотечі: прямий тиск на рану, використання «вузлового» турнікету, накладання турнікету (якщо місце дозволяє). Головне — користуватися якісними та сертифікованими кровоспинними засобами, наприклад, продукцією виробника SICH.

Що робити після тампонування рани?

Після тампонування слід постійно спостерігати за раною з метою попередження повторної кровотечі.

Які рани не можна тампонувати?

Заборонено тампонувати голову, черевну й грудну порожнини, анатомічні отвори.

Підготували статтю, в якій ділимося інформацією про універсальний кровоспинний засіб при травматичних ушкодженнях — ізраїльський бандаж. Ви дізнаєтеся про те, що ізраїльський бандаж використовують для зупинки кровотечі та інколи навіть як основний чи допоміжний джгут. Розповідаємо, як повинен виглядати якісний бандаж та як його правильно накладати на рану. Також у статті ви знайдете перелік випадків, при яких застосування цього засобу заборонене.

Що таке ізраїльський бандаж

Пов’язка для невідкладної допомоги (Emergency Bandage) або ізраїльський бандаж — це перев’язувальний засіб, спеціально розроблений для зупинки кровотеч при травматичних ушкодженнях.

Бандаж був розроблений Бернардом Бен-Натаном, бойовим медиком Армії оборони Ізраїлю в кінці 1990-х років. Бен-Натан з трьома колегами заснував компанію First Care Products. Цей крихітний єрусалимський стартап з чотирьох осіб став розробником першої з 1940-х років серйозної модифікації польових перев’язувальних матеріалів.

Починаючи з 2002 року активно використовується в армії США, зараз це — один з найпоширеніших у світі засобів зупинки кровотеч у тактичній та екстреній медицині.

Ізраїльський бандаж складається з еластичного бинта, до якого вшита неадгезивна (тобто така, що не прилипає) подушечка для бинта. Пов’язка має вбудовану тиснучу дужку (або аплікатор тиску), яка дозволяє створити тиск на рану. Крім того, цей аплікатор також полегшує накладання бинта на складних пораненнях, таких як пах і голова, які потребують обгортання в різних напрямках.

Застібка (фіксуючий елемент) на кінці бинта забезпечує його акуратну фіксацію та запобігає сповзанню.

Ізраїльський бандаж: як він працює

Ізраїльський бандаж — це інноваційний засіб для зупинки кровотеч при травматичних ушкодженнях.

Простий у виконанні, легкий і швидкий пристрій дає змогу використовувати ізраїльський бандаж для само- та взаємодопомоги немедичному персоналу військових підрозділів і цивільним особам. Його ефективність надає бандажу перевагу перед іншими бинтами при застосуванні медиками для зупинки зовнішніх кровотеч.

Кровоспинна дія відбувається за рахунок використання аплікатора для створення тиску, через неприлипаючу подушечку, безпосередньо на рану. При цьому, рух самого бинта в процесі перев’язки змінюється на протилежний. Додатково, тиск можна контролювати за допомогою еластичного бинта, змінюючи натяг еластичної складової. Це важливо і в разі потреби в збільшенні тиску на рану, і навпаки, коли треба зменшити тиск, щоб не перекрити кровопостачання тканин дистальніше (нижче) рани.

Бинт бандажа прошитий ниткою для запобігання передчасного розгортання. До того ж, на бинт нанесена рентгенконтрастна смужка для полегшення інструментальної діагностики ушкоджень.

Крім того, інтегрований механізм кріплення (фіксації) дозволяє швидко, зручно та надійно зафіксувати бинт на постраждалій частині тіла. Прикладом якісного бандажа є SICH-Bandage, виготовлений з дотриманням усіх вимог: є фіксуюча скоба, можливість відкривання Stop-N-Go, неприлипаюча подушечка та аплікатор тиску.

Таким чином, принцип дії базується на комбінації контролю компресії та фіксації, що дозволяє ефективно контролювати кровотечі.

Наприклад, ізраїльський бандаж використовують:

• при накладанні компресійних пов’язок для контролю кровотеч з ран кінцівок, «вузлових» кровотечах, як самостійно, так і після попереднього тампонування рани;
• при накладанні фіксуючих пов’язок на рани голови, грудної клітки, живота, спини;
• для іммобілізації кінцівок при закритих травмах кісток (переломи, вивихи, забої), під час транспортування постраждалих тощо — в якості еластичного бинта.

Іноді ізраїльський бандаж можна накладати як джгут для зупинки масивної кровотечі або використовувати як допоміжний джгут при накладеному турнікеті або в разі його відсутності.

Читайте також: Джгут і турнікет: що це таке, у чому різниця

Як накладати ізраїльський бандаж: покрокова інструкція

При накладанні ізраїльського бандажа на кінцівку дотримуйтеся такої інструкції:

1. Вийміть бандаж з упаковки.
2. Розмістіть подушку бандажа безпосередньо над раною, застосовуючи тиск.
3. Обгорніть еластичний бинт навколо кінцівки, застосовуючи тиск.
4. Протягніть бинт крізь тиснучу дужку (аплікатор тиску).
5. Почніть обгортати кінцівку в протилежному напрямку поверх тиснучої дужки.
6. Повністю обгорніть бинт навколо кінцівки, за необхідності збільшуючи або зменшуючи натяг еластичного бинта для контролю тиску на рану.
7. Закріпіть гачок застібки за один з обертів бинта.
8. Оцініть кровообіг нижче рани — перевірте пульс, за необхідності, послабте бандаж.

Крім того, при наданні допомоги в бойових умовах слід задокументувати надану допомогу в картці пораненого та повідомити медичний персонал.

 

Читайте також: Домедична допомога: що це, для чого потрібна

В яких випадках не використовують ізраїльський бандаж

Ізраїльський бандаж — це універсальний засіб для зупинки кровотеч при травматичних ушкодженнях. Але є випадки, коли його застосування може бути недоречним, наприклад, використання в якості звичайного еластичного бинта.

Або може мати місце неправильне його використання: замість фіксуючої пов’язки (наприклад, на живіт) накладають тиснучу, з використанням аплікатора тиску, і навпаки, не використовують тиск там, де це необхідно (кровотеча з ран кінцівок), або створюють дуже сильний тиск, коли бандаж перетворюється на джгут, зупиняючи кровообіг у кінцівці нижче поранення.

Такі дії можуть спричинити погіршення стану постраждалого, а при неефективній зупинці кровотечі — до розвитку шоку чи навіть смерті постраждалого.

Часті питання: відповідає SICH

Які найчастіші помилки при накладанні ізраїльського бандажа

Найчастіші помилки при накладанні ізраїльського бандажа:

• накладають на одяг, а не безпосередньо на рану;
• не обгортають бинт у зворотному напрямку після протягування бинта крізь аплікатор тиску.
• не протягують бинт крізь аплікатор тиску, продовжують бинтування поверх нього або повз нього.
• Занадто туге бинтування, що викликає ефект джгута — перекривається кровообіг у кінцівці нижче рани.

Чи є альтернатива ізраїльському бандажу

Серед усіх перев’язувальних засобів ізраїльський бандаж — один з найпростіших і найефективніших. Альтернативні варіанти: звичайні марлеві бинти, еластичні бинти, гемостатичні бинти, чиста тканина.

Чи використовують ізраїльський бандаж у цивільному житті

Так, ізраїльський бандаж використовують у цивільній екстреній медицині, медицині катастроф — всюди, де є травма та кровотеча.

Які ознаки неякісного ізраїльського бандажа

Зараз на ринку багато підробок оригінального ізраїльського бандажа. Звертайте увагу на інформацію на упаковці та якість еластичного бинта, наявність та якість аплікатора тиску, рентгенконтрастної смужки. Бинт бандажа має бути прошитий ниткою для запобігання передчасного розгортання. Подушечка бандажа не має прилипати до вологої поверхні.

Стрес, викликаний небезпекою для життя, постійно супроводжує військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. У цій статті розповімо, що таке бойовий стрес та які фактори його провокують. Ви також дізнаєтесь, як подолати таку психологічну реакцію та про дієві методи її профілактики.Ці знання підкажуть вам, як правильно реагувати на прояви бойового стресу у інших людей та допомагати їм.

Що таке бойовий стрес

Бойовий стрес (бойова стресова реакція) — це психологічна реакція на небезпечні ситуації або воєнну травму, яка може виникати у військовиків під час бойових дій. Слід зазначити, що це — нормальний стан, який розвивається у нормальних людей під впливом ненормальних обставин. Поступово формується адаптація людини до стресу, але що сильніші небезпечні чинники, то повільніше це відбувається.

Також варто розуміти, що будь-яка ситуація, що викликає відчуття приголомшеності може бути травматичною, навіть якщо вона не включає загрозу фізичного ушкодження.

Не об’єктивні зовнішні чинники визначають чи бойова подія є травматичною, а суб’єктивне емоційне переживання цієї події. Чим більш нажаханою та безпорадною почувається людина, тим імовірнішою є її травматизація.

До факторів та обставин, що можуть викликати бойовий стрес, належать:

• раптові гучні вибухи та постріли;
• споглядання травматичних поранень і смертей побратимів, ворожих знущань над полоненими та цивільним населенням;
• фізичне виснаження;
• тривала нестача сну;
• постійне очікування небезпеки, невизначеність;
• перебування в небезпечному середовищі;
• довга розлука з близькими.

Загроза бойового стресу полягає в неспроможності постраждалого діяти адекватно відповідно до обставин (тактичної ситуації), що склалися. При тривалій дії загрозливих факторів і ненадання вчасної допомоги, бойова стресова реакція може бути небезпечною для життя постраждалого та його побратимів.

Окрім бойового стресу, є також інші форми бойової психіатричної патології:

• бойова втома;
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Важливо розуміти та визначати симптоми й ознаки бойового стресу, щоб надавати вчасну психологічну та медичну допомогу військовослужбовцям. Це забезпечить їм можливість відновлення психічної рівноваги після переживань екстремальних ситуацій.

Ознаки бойового стресу

Бойовий стрес може проявлятися через різні фізичні та психічні (емоційні) ознаки. Ось деякі з основних симптомів важкого бойового стресу:

1. Фізичні прояви. Постраждалий постійно рухається, здригається на будь-який раптовий звук чи рух, тремтить, не може рухати рукою чи ногою без видимих фізичних причин, втрачає зір, слух, відчуття. Він фізично виснажений, плаче, ціпеніє під час обстрілу або стає повністю нерухомим, похитується, панікує, біжить під обстрілом.
2. Емоційні прояви. Постраждалий розмовляє швидко або дивно, сперечається, діє необачно, не реагує на небезпеку, втрачає пам’ять, заїкається, бурмоче або не може говорити взагалі. Страждає від безсоння, важких кошмарів, бачить або чує те, чого не існує, має різкі перепади настрою. У людини наявні схильність до соціальної ізоляції, апатії, істерики, спостерігається безумна, дивна поведінка.

Бойовий стрес може проявлятися як під час активних бойових дій, так і після повернення з місць військової служби. Важливо відрізняти ознаки бойового стресу від шоку чи бойової втоми, адже це допоможе вчасно надати відповідну психологічну допомогу та підтримку військовослужбовцям у подоланні цих труднощів.

Читайте також: Психологічна реабілітація військовослужбовців в Україні: як допомогти

Бойовий стрес і його психологічні наслідки

Бойовий стрес, пережитий у рамках військових подій, може мати серйозні психологічні та психосоматичні наслідки для військовиків. Це становить серйозну загрозу їхньому здоров’ю та якості життя.

Основні ускладнення бойового стресу:

1. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Це один з розповсюджених і серйозних наслідків бойового стресу. Військовослужбовці можуть страждати від негативних спогадів, нічних кошмарів, нав’язливих переживань травматичної події, які епізодично повторюються, підвищеної збудливості та роздратованості аж до психотичних реакцій при згадуванні воєнних подій.
2. Депресія, зловживання алкогольними та наркотичними речовинами та розлади поведінки. Це доволі часті ускладнення, що впливають на загальний настрій, емоційний стан і здатність військовослужбовців комунікувати з іншими людьми, на стосунки з оточуючими, в тому числі й близькими, на здатність жити звичним повсякденним життям.
3. Важкі психічні розлади. Бойовий стрес може бути каталізатором розвитку таких серйозних психічних захворювань, як шизофренія, епілепсія, біполярний розлад тощо. У важких випадках може виникнути загроза життю постраждалого, наприклад, самогубство, або оточуючих. Сам по собі бойовий стрес не викликає цих захворювань, оскільки є здоровою реакцією здорової людини на ненормальні обставини. Але якщо людина мала схильність до розвитку таких розладів, про яку вона могла й не знати і яка ніяк не проявлялася раніше, ці ускладнення можуть розвинутися.
4. Психосоматичні захворювання. Внаслідок пережитого стресу можуть розвинутися серцево-судинні, неврологічні захворювання, проблеми з травною системою, ендокринні, сексуальні розлади тощо.

Лікування ускладнень може бути складним і довгим процесом, котрий вимагає комплексного підходу. Розуміння та визнання цих наслідків є критично важливим для розробки та надання ефективних програм психологічної (і не тільки) підтримки військовослужбовцям. Такі програми повинні бути спрямовані на виявлення та лікування психічних труднощів, а також на попередження подальших негативних наслідків для психічного та фізичного здоров’я ветеранів.

Основні принципи роботи з бойовим стресом

Під дією факторів, що спричиняють бойовий стрес, і за наявності різних сприятливих умов для розвитку стресу, ділянки мозку постраждалого, які відповідають за свідоме мислення, можуть перенавантажуватися та «вимикатися». Тоді мозок починає контролюватися тільки ділянками, які відповідають за інстинкти та емоції. Під їхнім контролем логічне мислення не працює.

Щоб допомоги постраждалому, потрібно повернути його до усвідомленого мислення. Це і є основним завданням допомоги.

Крик, штовханина чи побиття не приведуть людину до тями, а навпаки ― ще більше посилять рівень стресу. Ніжні, обережні слова теж не допоможуть, адже вони не впливають на ділянку мозку, яка відповідає за логічне мислення. Для ефективної допомоги потрібне саме «вмикання» логіки.

Є багато схем роботи з бойовим стресом. Основні принципи роботи з бойовим стресом коротко викладені в протоколі або алгоритмі ICOVER.

ICOVER протокол

ICOVER протокол — це спосіб швидкого виведення постраждалого зі стану бойового стресу:

І — Ідентифікація гострого бойового стресу. Потрібно визначити, що людина перебуває саме в цьому стані, а не, припустимо, у стані сп’яніння чи епілептичного нападу.

С — Контакт із постраждалим. Твердо й упевнено (але не агресивно) зверніться до побратима, попросіть його подивитися на вас, стисніть йому руку й попросіть зробити те ж саме. Змусьте його зосередити на вас його увагу.

О — Обіцянка бути поруч. Необхідно запевнити людину, що вона не сама.

V — Верифікація (підтвердження) фактів, які має знати постраждалий. Для цього поставте побратиму декілька простих запитань про факти (не про почуття чи емоції) з деталями, які йому точно відомі, наприклад, назва взводу, ім’я командира, хто перебуває разом із ним на позиції, скільки в нього із собою БК тощо.

Е — Етапність подій. Опишіть людині що було, що відбувається і що має бути далі. Це поверне постраждалому усвідомлення навколишньої ситуації. Опишіть коротко останні факти, що відбулися.

R — Реалізація дій. Впевнено й наполегливо, але не агресивно, дайте постраждалому просте й зрозуміле завдання, яке можна негайно виконати (наприклад, побігти, встати, принести щось, вистрілити, прикрити тощо).

ICOVER протоколу повинні дотримуватися побратими постраждалого, зокрема, бойові медики підрозділу.

Читайте також: Як стати бойовим медиком в Україні

Як подолати бойовий стрес самостійно

Під час бойових дій самостійне подолання бойового стресу — це важливий фактор успішного виконання завдань для військовослужбовців і для підрозділу загалом. Є кілька ефективних порад, які можуть допомогти бійцям вправно подолати стрес і зберегти психічне здоров’я:

1. Самопізнання. Розуміння власних емоцій та їхніх джерел є ключовим кроком. Будьте відкриті перед самими собою стосовно своїх почуттів і реакцій на стресори.
2. Фізична активність. Регулярні фізичні вправи можуть значно поліпшити настрій і зменшити рівень стресу. Прогулянки, біг або фітнес стають чудовими засобами вивільнення накопиченої напруги.
3. Медитація та релаксація. Техніки медитації та глибокої релаксації, дихальні техніки можуть допомогти знизити рівень тривожності та покращити концентрацію.
4. Підтримка. Обговорення почуттів із побратимами може сприяти розумінню та допомагає знайти спільні рішення.
5. Творчість. Живопис, музика або письмо (ведення щоденників) можуть стати важливим способом вираження емоцій та допомогти попустити напругу.
6. Режим роботи та відпочинку. За можливості, створіть стабільний розклад, включаючи регулярний сон і періоди відпочинку (навіть невеличкі, але регулярні). Це сприятиме підтримці фізичного та психічного здоров’я.

Якщо власні зусилля не допомагають, важливо вчасно звернутися за психологічною або психіатричною допомогою. Професійний підхід може виявитися ефективним у вирішенні проблем.

Як допомогти побратиму з бойовим стресом

Допомога побратиму, який переживає бойовий стрес, може бути важливою та підтримуючою місією. Далі подано декілька рекомендацій, які можуть бути корисними у цьому процесі:

1. Виявіть співчуття та розуміння. Починайте спілкування з виявлення співчуття та розуміння до переживань побратима. Заохочуйте його відкритися та поділитися своїми почуттями.
2. Слухайте уважно. Слухання — ключовий елемент підтримки. Намагайтеся дати можливість побратиму висловити свої думки та емоції без переривань або суджень.
3. Не тисніть на постраждалого. Уникайте намагань переконати або змусити розповідати більше, ніж побратим бажає. Залишайте простір для самовизначення та вираження.
4. Запропонуйте спільні заняття. Проведіть час разом, зробіть щось приємне та корисне.

Будьте готові до довготривалої підтримки, адже кожна людина реагує на стрес індивідуально. Зберігайте повагу та конфіденційність усієї інформації, яку вам довірено.

Важливо: заохочуйте побратима звертатися до фахівців, таких як психолог чи психіатр, якщо він відчуває потребу в додатковій допомозі.

Професійний підхід також дуже важливий при виборі засобів, які рятують життя на полі бою. Подбайте, щоб у вашій аптечці були якісні кровоспинні засоби, наприклад бандажі та турнікети SICH, що виготовлені з дотриманням усіх діючих стандартів та вимог.

Профілактика бойового стресу

До виникнення бойового стресу та його психологічних наслідків підготуватися неможливо. Але все-таки є певні профілактичні методи, що можуть допомогти людині при виникненні такої ситуації.

Перш за все, важливо розуміти, що бойовий стрес є нормальною реакцією на небезпеку та загрозу. Важливо не пригнічувати свої емоції, але також не дозволяти їм контролювати наше життя. Звернення до психолога або консультанта може бути корисним для отримання практичних порад і психологічної підтримки.

Регулярна фізична активність може допомогти зменшити напругу та стрес. Вона сприяє виділенню ендорфінів, так званих «гормонiв щастя» в органiзмi, переробці кортизолу та інших «гормонів стресу» і тим самим покращує настрій.

Ефективні стратегії релаксації, наприклад, медитація або глибоке дихання, заспокоюють нервову систему, знижують рівень тривоги. Не менш важливою є підтримка соціального оточення, розмова з близькими людьми, правильне харчування, достатній сон та уникнення шкідливих звичок

Запровадження цих стратегій може значно покращити стійкість військовослужбовців до стресових ситуацій і зменшити ризик виникнення бойового стресу.

Часті питання: відповідає SICH

Чи потрібно застосовувати фізичне обмеження під час надання домедичної допомоги при бойовому стресі?

Як правило ні. Виняток є лише в тому випадку, якщо дії або бездіяльність постраждалого можуть зашкодити йому або іншим, і фізичне обмеження — це єдиний спосіб цьому запобігти.

Чи бойовий стрес і бойова втома це тотожні поняття?

Бойовий стрес — це загальний термін, що охоплює всі можливі реакції військовослужбовців на бойові умови. Термін «бойова втома» в західній літературі використовується для опису будь-якої пов’язаної з боєм стресової реакції, що потребує допомоги. В Україні іноді під бойовим стресом розуміють «гостру» реакцію, а під «втомою» — відносно розтягнутий у часі процес.

Як швидко відновитися після бойового стресу?

Відновлення займає від декількох днів до декількох тижнів. Це індивідуальний процес, який залежить від важкості стресу, наявності чи відсутності провокуючих факторів, загального та психічного стану здоров’я постраждалого тощо.

Який спеціаліст допомагає бійцеві подолати бойовий стрес?

Подолати бойовий стрес допомагають психолог і психіатр.

Джерело зображень: Shutterstock

У цій статті поговоримо про склад військової аптечки — якими лікарськими засобами, медичними предметами вона має бути укомплектована та в якій кількості. Також підготували інформацію про те, які перев’язувальні засоби та санітарно-господарське приладдя мають бути в аптечці кожного військового.Оскільки надання першої допомоги на полі бою — одне з найнеобхідніших завдань як медичного персоналу, так і самих військовослужбовців, потрібно, щоби в аптечці було все необхідне.

Військова аптечка: список необхідного

Аптечка медична загальновійськова індивідуальна (АМЗІ) — невід’ємна частина екіпіровки військового. Від її наявності та комплектації залежить життя та здоров’я кожного солдата. Залежно від завдання, кваліфікації власника, місця надання допомоги військові аптечки бувають:

• індивідуальні — для кожного військовослужбовця.
• групові — наплічник бойового медика.
• автомобільні — наповнення залежить від призначення транспортного засобу.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров’я України №6 від 05.01.2017 року, вміст індивідуальної військової аптечки формується відповідно до наступного переліку:

1. Лікарські засоби.
2. Перев’язувальні засоби, шовні матеріали, лейкопластирі.
3. Медичні предмети витратні.
4. Лікарські предмети, апарати та хірургічні інструменти.
5. Санітарно-господарське майно.
6. Тара (футляр аптечки).
7. Супровідна документація.

Розглянемо детальніше, що має бути в аптечці військового.

Лікарські засоби

Вміст військової аптечки включає такі лікарські засоби:

• парацетамол 500 мг таб. — 2 шт;
• мелоксикам 7,5 мг таб. — 2 шт;
• моксифлоксацин 400 мг (або левофлоксацин 500 мг) таб. — 2 шт.

Це так званий «пілпак», тобто мінімальний набір протизапальних, ліків для знеболення та антибіотиків, які поранений має прийняти при отриманні будь-якого поранення (якщо він може ковтати).

Тут дуже важливо контролювати фізичний стан ліків, умови їх зберігання, термін придатності. Зазвичай, такий контроль — обов’язок бойових медиків підрозділу, але військовослужбовці також мають контролювати стан ліків у своїх аптечках.

При потраплянні води, розкришенні або іншому пошкодженні таблеток, їх не можна використовувати, тому треба повідомити медика підрозділу для своєчасної заміни.

Читайте також: Домедична допомога: що це, для чого потрібна

Перев’язувальні засоби

Склад військової аптечки передбачає наявність перев’язувальних засобів, до яких належать:

• пакет перев’язувальний індивідуальний стерильний з еластичним компресійним компонентом першої допомоги із захисною вологостійкою оболонкою — 1 шт;
• бинт марлевий стерильний завдовжки 7 м, завширшки 14 см — 1 шт;
• засіб для зупинки кровотечі хімічний (бинт для тампонади з кровоспинною речовиною) — 1 шт.
• оклюзійна торакальна пов’язка (наліпка) на гелевій основі з клапаном (або без клапана) — 2 шт;
• лейкопластир на нетканій основі завдовжки 3-5 м, завширшки 2-3 см — 1 шт.

Пакет перев’язувальний, бинт марлевий стерильний, бинт для тампонади з кровоспинною речовиною використовують для зупинки кровотеч і перев’язування ран, оклюзійна торакальна пов’язка (наліпка) використовується для «закриття» проникаючих ран грудної клітки, а лейкопластир на нетканій основі — для фіксації. Як користуватися кожним з цих засобів, навчають під час проходження базової військової підготовки (БЗВП) або на спеціальних курсах.

Важливо: зазвичай в якості перев’язувального пакету рекомендовано використовувати «ізраїльський» бандаж шириною 6 дюймів, оригінального виробництва або від офіційного представника виробника в Україні. 

Наприклад, компанія SICH ще 2019 року презентувала ізраїльський бандаж, виготовлений у співпраці з партнером-розробником Persys Medical (Ізраїль).

SICH-Bandage не містить латексу, має аплікатор тиску, неприлипаючу подушечку, еластичний бинт, фіксуючу скобу. Також є можливість відкривання Stop-N-Go.

Медичні предмети витратні

Вміст індивідуальної військової аптечки буде неповним без таких медичних предметів:

• рукавички медичні оглядові нітрилові нестерильні (розмір L або XL) — 1 пара;
• термоковдра на поліетиленовій основі завширшки 160 см, завдовжки 210 см — 1 шт.

Рукавички медичні використовуються з метою захисту рятувальника від біологічних рідин пораненого, таких як кров чи слина. Рукавички захищають від заражень захворюваннями, які можуть передаваться з такими рідинами. Розмір рукавичок має підбиратися індивідуально, з урахуванням розміру рук власника аптечки.

Термоковдра необхідна для запобігання переохолодження пораненого та розвитку ускладнень.

Лікарські предмети, апарати та хірургічні інструменти

У складі військової аптечки мають бути:

• засіб для зупинки кровотечі механічний типу «CAT» — 2 шт;
• назофарингіальний повітровід (повітропровід, трубка) з лубрикантом — 1 шт.

Засіб для зупинки кровотечі механічний типу «CAT» — це турнікет. Він є одним з основних елементів АМЗІ, що використовується для зупинки загрозливих кровотеч, і справді може врятувати пораненого.

Вкрай важливо мати в аптечці якісний турнікет від перевіреного виробника. До таких виробів належать, наприклад, турнікети SICH-tourniquet, виготовлені за патентованою технологією надміцного зліплення стрічки.

Слід використовувати тільки турнікети, рекомендовані Комітетом з тактичної допомоги постраждалим під час бойових дій (CoTCCC) Міністерства оборони США, або турнікети, які офіційно використовують армії країн НАТО.

Назофарингіальний повітровід — це пристрій, що використовується для підтримки прохідності дихальних шляхів, і його використанню також навчають під час проходження БЗВП або на спеціальних курсах.

Читайте також: Як накладати турнікет

Санітарно-господарське майно

До санітарно-господарського майна належить:

• маркер водостійкий синього кольору, для нанесення інформації;
• ножиці для розрізання одягу та взуття (атравматичні).

Водостійкий маркер потрібен для нанесення часу накладання турнікету, а атравматичні ножиці — для розрізання одягу на пораненому під час огляду, для виявлення всіх травм та ушкоджень.

Супровідна документація

В складі військової аптечки обов’язково має бути картка постраждалого бійця, встановленого зразка. Вона необхідна для зазначення механізму та місця поранення, всієї наданої допомоги. Ця інформація полегшує та підвищує ефективність надання допомоги на подальших етапах, після евакуації пораненого.

Чим загрожує неправильна комплектація аптечки

Правильно зібрана аптечка визначає успішність надання першої допомоги та ймовірність виживання на полі бою. Неправильна комплектація військової аптечки — це не лише порушення військового протоколу, але й безпосередня загроза життю, наприклад:

1. Наявність прострочених або відсутність необхідних препаратів може призвести до погіршення стану пораненого, розвитку ускладнень.
2. Відсутність перев’язувальних засобів або наявність неякісних бандажів і бинтів може призвести до неможливості зупинити кровотечу чи захистити рану від інфекцій.
3. Неефективна пов’язка або торакальна наліпка може спричинити втрату критичного об’єму крові та/або розвитку напруженого пневмотораксу та смерті пораненого.

Читайте також: Джгут і турнікет: що це таке, у чому різниця

Неповний склад військової аптечки підвищує ризик виникнення ускладнень і погіршення стану військового. Навіть незначне порушення комплектації може мати серйозні наслідки для здоров’я та виживання військового.

Правильна комплектація військової аптечки є визначальним фактором для успішної допомоги пораненим на полі бою. Наповнення аптечки — це не лише виконання стандартів, але й виявлення поваги до життя та безпеки кожного військовослужбовця.

Часті питання: відповідає SICH

Чим військова аптечка відрізняється від тактичної?

Термін «тактична аптечка» в офіційній документації відсутній і використовується переважно на побутовому рівні. В побуті під цим поняттям найчастіше мають на увазі індивідуальну аптечку. Але склад індивідуальної військової аптечки і, наприклад, індивідуальної аптечки для поліцейських відрізняється. Тому під час розмови варто уточнювати, яка саме аптечка мається на увазі.

Що зайве у військовій аптечці?

Не слід класти до індивідуальної військової аптечки особисті речі чи інші лікарські засоби, не передбачені Наказом Міністерства охорони здоров”я України №6 від 05.01.2017 року. Це може ускладнити надання першої допомоги на полі бою.

З якого матеріалу має бути зроблена військова аптечка?

На ринку існує безліч варіантів футлярів для аптечок. Найкраще вибирати футляр з легкого водонепроникного матеріалу.

Якою є вага наповненої військової аптечки?

На сьогодні не існує стандарту, який визначає вагу аптечки. Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України №6 від 05.01.2017 року, наповнена аптечка може важити приблизно 1 кг.

Джерело зображень: Shutterstock

Підготували статтю, в якій розповідаємо що таке MARCH алгоритм, коли і як саме його застосовують при наданні допомоги постраждалим. Ви дізнаєтеся, з яких етапів складається алгоритм та які дії виконує рятувальник на кожному з них. У більшості випадків ці прості речі справді рятують життя.

Що таке алгоритм MARCH

Алгоритм MARCH — це абревіатура для позначення послідовності дій при наданні домедичної та медичної допомоги в екстремальних ситуаціях:

• М — Massive Hemorrhage (масивна кровотеча);
• А — Airway (дихальні шляхи);
• R — Respiration (дихання);
• C — Circulation (кровообіг);
• H — Hypothermia/Head Injury (гіпотермія/травма голови).

Залежно від ймовірного часу смерті (чим швидше може настати смерть, тим негайніше треба діяти), ця послідовність включає етапи допомоги при:

• масивній кровотечі (особливо з ран кінцівок);
• непрохідності дихальних шляхів;
• проблемах з диханням (найчастіше при пораненнях грудної клітки);
• проблемах з кровообігом (при втраті великого об’єму крові);
• проблемах з переохолодженням і при травмах голови.

Сьогодні цей підхід, із деякими змінами, також поширюється на екстремальні ситуації, пов’язані з цивільною медициною (тілесні ушкодження під час ДТП, аварій на промисловості, природних катаклізмів, обстрілів цивільного населення тощо), коли важливо швидко та послідовно реагувати на різноманітні проблеми, що виникають.

Застосування алгоритму MARCH дозволяє:

1. Оптимізувати процеси домедичної та медичної допомоги.
2. Збільшити шанси на виживання під час бойових дій та в екстремальних ситуаціях.

Важливо розуміти, що ефективність застосування алгоритму MARCH при наданні допомоги залежить від наявності загрози, небезпеки на місці події, а також умінь рятівника надавати допомогу та наявних ресурсів (наприклад, від наявності аптечки тощо).

Якщо йдеться про цивільні умови, дуже важливо викликати медиків якнайшвидше — своєчасне надання кваліфікованої медичної допомоги є запорукою виживання постраждалих під час екстрених ситуацій. Також слід пам’ятати, що у цивільних умовах допомога надається за алгоритмами, прописаними у Наказі МОЗ України № 441 від 09.03.2022 року, розробленими на основі згаданої концепції, які в цілому відповідають алгоритму MARCH.

Важливо: застосування деяких методик, призначених у MARCH алгоритмі для військових, заборонене при наданні допомоги у цивільних умовах.

Послідовність дій за алгоритмом MARCH

Алгоритм дій MARCH відображає послідовність заходів з метою запобігання п’яти найбільш частим (за статистикою) превентивним смертям під час екстремальних ситуацій, насамперед під час бойових дій, і включає наступні етапи:

1. Massive Hemorrhage (масивна кровотеча). Пріоритетом є зупинка загрозливих зовнішніх кровотеч з кінцівок і тулуба. Це можна робити навіть руками, також можуть застосовуватися джгути/турнікети, кровоспинні бинти, бандажі тощо.
2. Airway (дихальні шляхи). Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Застосовуються методи для підтримки чи відновлення прохідності дихальних шляхів постраждалого.
3. Respiration (дихання). Проводиться оцінка дихання та надання відповідної допомоги для покращення дихальної функції, здійснюється контроль за диханням.
4. Circulation (кровообіг). На цьому етапі переходять до оцінки та відновлення кровообігу, функції серцево-судинної системи. Застосовують методи для збереження наявного об’єму циркулюючої крові та його поповнення.
5. Hypothermia/Head Injury (гіпотермія/травма голови). Заходи для запобігання гіпотермії (переохолодженню) та надання допомоги при травмах голови.

Обсяг допомоги залежить, крім іншого, від кваліфікації рятувальника. Розглянемо детальніше обсяг надання допомоги на кожному етапі в межах, доступних більшості військовослужбовців, але не цивільним особам-рятувальникам.

Зазначимо, що не будемо торкатися питання про гарантування безпеки на місці надання допомоги, про це військовики мають подбати відповідно тактичних умов і наказів командування.

Етап M: Massive Hemorrhage (масивна кровотеча)

Послідовність дій за алгоритмом MARCH на цьому етапі залежить від зони перебування постраждалого.

В зоні прямої загрози слід:

• зупинити масивну зовнішню кровотечу з кінцівок, наклавши надійний турнікет від перевіреного виробника (наприклад, SICH-tourniquet або рекомендований протоколом ТССС) поверх одягу, обов’язково на 5-8 см вище рани, якщо рану видно, або максимально високо на кінцівці (можна на одяг), якщо рану не видно;
• перетягнути або перенести в укриття постраждалого, який непритомний або не може рухатися, витягнути постраждалого з палаючого транспорту/будівлі, зупинити процес горіння.

Всі інші втручання відкладають на потім.

Читайте також: Перша допомога при кровотечах: види кровотечі, алгоритм дій

В зоні непрямої загрози та в безпечній зоні слід:

• перевірити кінцівки/пахви/пах та за потреби накласти відповідний турнікет чітко на 5-8 см вище рани, якщо рану видно або максимально високо на кінцівці (можна на одяг), якщо рану не видно;
• перевірити, чи зупинилася кровотеча та чи не відчувається пульс дистальніше (нижче) накладеного турнікета (рани);
• накласти другий турнікет поряд із першим, якщо кровотеча не припиняється;
• позначити час накладення на всіх турнікетах;
• затампонувати рани (кінцівки, пахви, паху) за допомогою звичайного або кровоспинного (гемостатичного) бинта й здійснювати тиск на рану (руками) не менше 3 хвилин при масивній зовнішній кровотечі, що не піддається накладанню турнікета;
• перевірити чи зупинилася кровотеча; потім закріпити бинт тиснучою пов’язкою;
• за неможливості тампонування рани та використання турнікета — здійснювати тиск на рану (руками) та продовжувати тиск до прибуття допомоги.

Читайте також: Джгут і турнікет: що це таке, у чому різниця

Етап А: Airway (дихальні шляхи)

Допомогу на цьому етапі алгоритму MARCH можна частково надавати в зонах прямої та непрямої загрози.

В зоні прямої загрози:

• після зупинки масивної кровотечі, покласти постраждалого без свідомості у стабільне бічне положення, тобто в положення лежачи на боці.

В зоні непрямої загрози та в безпечній зоні надання допомоги на етапі «А» має наступні особливості: 

1. Постраждалий у свідомості та без непрохідності (обструкції) верхніх дихальних шляхів не потребує проведення додаткових заходів:
   • слід допомогти постраждалому, який у свідомості, зайняти зручне положення;
2. Постраждалий у свідомості та з ознаками непрохідності:
   • слід оглянути та за можливості видалити предмети, що спричиняють обструкцію;
3. Постраждалий без свідомості та без непрохідності (обструкції) верхніх дихальних шляхів:
   • перемістити постраждалого у стабільне положення, або підняти підборіддя, або висунути нижню щелепу, або застосувати назофарингеальний повітровід;
4. Постраждалий непритомний та з ознаками непрохідності:
   • слід оглянути та, якщо це можливо, видалити предмети, що спричиняють обструкцію, потім виконати маневр з підйому підборіддя / висування щелепи у постраждалих без свідомості;
   • повернути непритомного постраждалого у стабільне бокове положення;
   • іммобілізувати (знерухомити) шийний відділ хребта, якщо дозволяють обставини та довкілля, та якщо є підозра на тупу (закриту) травму хребта і/або голови.

Етап R: Respiration (дихання)

На цьому етапі, оцінка стану постраждалого за алгоритмом MARCH і надання допомоги дозволяються тільки в зоні непрямої загрози та в безпечній зоні. Для цього слід:

• оцінити, чи нормальне дихання, чи є проблеми (часте, важке, поверхневе дихання тощо);
• перевірити передню, задню та бокові частини грудної клітки на наявність ран;
• усі відкриті рани грудної клітки та/або рани, що всмоктують повітря, слід негайно закрити оклюзійною наліпкою з клапаном;
• якщо немає наліпки з клапаном, можна скористатися наліпкою без клапану;
• якщо немає в наявності наліпки, можна використати будь-яке водонепроникне покриття (армований скотч, гумову обгортку, харчову плівку тощо) та зафіксувати його за допомогою армованого скотча, бинта;
• постійно контролювати наявність ускладнень дихання (часте, важке, поверхневе дихання тощо);
• якщо проблеми з диханням не зникли або навпаки ― з’явилися, і у постраждалого накладена оклюзійна наліпка, слід або відклеїти один край наліпки, або повністю її зняти;
• перемістити постраждалого у стабільне бокове положення, поки він не прийде до тями, після чого посадити його для підтримання прохідності дихальних шляхів у разі щелепно-лицевої травми.

Етап С: Circulation (кровообіг)

Допомога на цьому етапі алгоритму MARCH надається тільки в зоні непрямої загрози та в безпечній зоні. На цьому етапі слід:

• перевірити попередньо застосований турнікет — зробити огляд рани та вирішити, чи турнікет потрібен;
• якщо турнікет потрібен, замінити будь-який турнікет для кінцівки, розташований поверх одягу, іншим, наклавши його безпосередньо на шкіру на 5-8 см (2-3 дюйми) вище місця кровотечі та впевнитися, що кровотеча зупинилася;
• якщо немає травматичної ампутації, слід перевірити периферичний пульс (нижче рани);
• якщо кровотеча триває, або пульс нижче рани й досі наявний, слід зробити ще один оборот турнікета або накласти додатковий турнікет, розмістивши його безпосередньо поряд з першим, з метою як зупинки кровотечі, так і усунення пульсу нижче рани;
• якщо кровотеча може контролюватися іншими засобами, всі зусилля слід спрямувати на якнайшвидшу евакуацію постраждалого до медиків (або доправлення медиків до постраждалого) для заміни турнікета протягом не більше ніж 2 годин;
• перевірити ефективність накладених кровоспинних пов’язок (бандажів) — чи відсутня видима зовнішня кровотеча;
• застосувати додатковий тиск, якщо кровотеча не припиняється;
• після накладення бандажу обов’язково перевірити пульс нижче рани — він має відчуватися;
• тримати всі турнікети видимими (не закритими одягом / спорядженням);
• перевірити все тіло (передню частину, спину та кінцівки), щоб виявити місця додаткових кровотеч, за їх наявності — оголити рани та зупинити кровотечу;
• оцінити наявність геморагічного шоку (слабкий або відсутній пульс на променевій артерії та/або змінений стан свідомості (за відсутності черепно-мозкової травми), за наявності — якнайшвидше повідомити медиків.

Вкрай важливо користуватися тільки перевіреними кровоспинними засобами, що виготовлені з дотриманням усіх міжнародних вимог і медичних стандартів. До таких засобів належить, наприклад, «ізраїльський» бандаж SICH-Bandage, який не містить латексу, має аплікатор тиску, можливість відкривання Stop-N-Go. Також наявні неприлипаюча подушечка, еластичний бинт і фіксуюча скоба.

Етап Н: Hypothermia/Head Injury (гіпотермія/травма голови)

Допомога також надається тільки в зоні непрямої загрози та в безпечній зоні. На цьому етапі необхідно:

При гіпотермії (переохолодженні): 

• мінімізувати вплив холоду, підклавши під постраждалого ізоляційний матеріал;
• залишити на постраждалому захисне спорядження;
• за можливості, замінити мокрий одяг на сухий;
• використати будь-які сухі та теплі речі, щоб зупинити/попередити переохолодження;
• використати зігрівальні засоби (не допускати прямого контакту зі шкірою постраждалого).

При травмах голови та очей:

а) проникаюче поранення ока:

• закрити око (імпровізованим) жорстким щитком, уникаючи тиску на око;
• застосувати антибіотики з набору ліків індивідуальної військової аптечки (АМЗІ)

б) травми голови:

• перевірити наявність ознак травмування (свідомість, наявність на голові ран, синців навколо очей і за вухами, кровотечі з носа та/або вух, а також перевірити зіниці (нормальні, розширені, звужені, несиметричні) та їхню реакцію на світло);

• при підозрі на травму голови — повідомити якнайшвидше медиків.

В чому небезпека недотримання алгоритму MARCH

Недотримання послідовності дій за алгоритмом MARCH під час надання допомоги в умовах бойових дій загрожує загибеллю постраждалого або значним ускладненням його поранення, і як результат — інвалідизацією: цей алгоритм було розроблено саме щоб запобігти цим наслідкам.

Часті питання: відповідає SICH

Чи передбачена відповідальність за недотримання алгоритму MARCH?

Формально, алгоритм MARCH не є офіційним документом (наказом, постановою або законом), і відповідальність за його недотримання в нашому законодавстві не передбачена. Але відповідальність може настати, якщо недотримання певних алгоритмів (наприклад, протоколів надання домедичної допомоги, визначених Наказом МОЗ України № 441 від 09.03.2022 року, які загалом відповідають алгоритму MARCH та є обов’язковими для виконання особами без медичної освіти, зобов’язаними надавати домедичну допомогу за своїми службовими обов’язками, також військовослужбовцями під час ведення бойових дій) призвело до тяжких наслідків.

Що таке концепція TCCC, до складу якої входить алгоритм MARCH?

Концепція ТССС (Tactical Combat Casualty Care — допомога постраждалим під час бойових дій) розроблена фахівцями військової медицини США для уникнення «необов’язкових» або превентивних смертей, тобто таких, яким можна запобігти, якщо вчасно допомогти. Алгоритм MARCH є невід’ємною складовою ТССС і відображає послідовність дій для запобігання п’яти найбільш частим (за статистикою) превентивним смертям, залежно від ймовірного часу їх настання: чим швидше може настати смерть, тим негайніше треба діяти, тим вищий пріоритет цієї допомоги.

Чи обов’язково дотримуватися алгоритму MARCH у червоній зоні?

Алгоритм MARCH застосовують при допомозі в бойових умовах. Якщо допомога надається, треба дотримуватися цього алгоритму. Від тактичної ситуації або безпечності місця надання допомоги залежить тільки її обсяг. Зазначимо, що термін «червона зона» вже давно не використовується, замість нього використовують терміни «допомога під вогнем» або «зона прямої загрози».

Яка основна ціль алгоритму MARCH?

Алгоритм MARCH розроблено для надання вчасної та необхідної допомоги в бойових умовах для уникнення «необов’язкових» або превентивних смертей, тобто таких, яким можна запобігти, якщо вчасно допомогти.

Джерело зображень: Shutterstock

У цій статті розповідаємо, як стати бойовим медиком та які функції він виконує в своєму військовому підрозділі. Ви дізнаєтеся, де навчають на бойового медика в Україні, яка тривалість навчання та чи обов’язково мати медичну освіту для отримання цієї професії.

Хто такий бойовий медик

Бойовий медик — це військовослужбовець, який є першим медичним працівником, що надає медичну допомогу пораненим і постраждалим на догоспітальному етапі в умовах бойових дій. Основна мета його діяльності — надання медичної допомоги в бойових умовах.

Але щоб стати бойовим медиком, треба не тільки розбиратися в медицині, але бути професіоналом у військовій справі. Бойовий медик насамперед є військовослужбовцем свого підрозділу. В Силах оборони України бойовий медик — це посада сержантського складу, тобто він є молодшим командиром і повинен вміти:

• командувати принаймні піхотним відділенням;
• знати та вміти застосовувати штатну зброю та інші засоби свого підрозділу.

З 2023 року в Україні існує професія «бойовий медик» і ухвалено відповідний професійний стандарт. Тож розповідаємо як стати бойовим медиком більш детально.

Що робить бойовий медик

Згідно професійного стандарту, основні функції бойового медика в підрозділі (окрім суто військових обов’язків згідно Статутів) є наступними:

• організація та проведення занять з тактичної медицини для військовослужбовців свого підрозділу;
• проведення огляду військовослужбовців, за необхідності, їх направлення на наступний рівень надання медичної допомоги;
• надання медичної допомоги в бойових умовах під вогнем, в укритті та у складі евакуаційної групи;
• допомога при життєво загрозливих станах, пов’язаних з порушенням функцій серцево-судинної, дихальної системи, кровообігу та інших невідкладних станах.

Якщо ви шукаєте інформацію, як стати бойовим медиком, насамперед ознайомтеся з навичками, якими він має володіти, щоб якісно виконувати свою роботу.

Бойовий медик повинен вміти користуватися всіма медичними засобами, які необхідні для надання першої допомоги на полі бою у відповідності до алгоритму MARCH PAWS, зокрема:

• накладати турнікети;
• проводити тампонаду;
• накладати пов’язки;
• контролювати прохідність дихальних шляхів за допомогою носо-, рото- і надглоткових повітроводів;
• користуватися торакальними наліпками та декомпресійними голками;
• вміти вводити ліки, також внутрішньовенно та внутрішньокістково;
• накладати шини;
• користуватися ношами та багато іншого.

При наданні першої допомоги при кровотечах украй важливо користуватися якісними кровоспинними засобами — турнікетами, бандажами. До таких засобів належить, наприклад, продукція бренду SICH. Ці турнікети та бандажі сертифіковані, виготовлені з урахуванням усіх сучасних вимог і стандартів тактичної медицини — під час виробництва застосовується спеціальна запатентована технологія.

Важливо: бойовий медик зобов’язаний контролювати наповнення аптечок військовослужбовців свого підрозділу, вчасно поповнювати їх склад.

Читайте також: Склад військової аптечки, що рятує життя

Де навчаються на бойових медиків

Офіційно підготовку бойових медиків проводять тільки у відповідних спеціалізованих навчальних центрах, наприклад у Школі тактичної медицини ЗСУ або інших центрах підготовки НГУ, СБУ, ДШВ. Інформацію про це військовослужбовці можуть отримати у командира свого підрозділу.

Як стати бойовим медиком без медичної освіти

Щоб стати бойовим медиком, слід насамперед пройти вишкіл для військовослужбовців.

Розповідаємо, як стати бойовим медиком без медичної освіти, якщо ви вже військовослужбовець. Насамперед вам треба отримати направлення та пройти навчання у спеціалізованому навчальному центрі (наприклад, у Школі тактичної медицини ЗСУ). Окрім мінімального військового вишколу, ви отримаєте ті навички й знання, які знадобляться вам для виконання завдань.

Окрім того, існують спеціалізовані курси, також приватні, після проходження яких військовослужбовці, при дотриманні певних вимог, можуть отримати посаду бойового медика.

Зазначимо, що після навчання на курсі тривалістю 4-5 днів бойовим медиком ви не станете. Такі короткотермінові курси будуть корисними для підвищення кваліфікації вже діючих бойових медиків.

Додатково, в Україні триває відновлення мережі спеціалізованих кваліфікаційних центрів, де після проходження спеціалізованих курсів або самопідготовки можна буде підтвердити кваліфікацію згідно професійного стандарту «бойовий медик». Після підтвердження кваліфікації ви отримаєте свідоцтво державного зразка, яке дозволяє служити бойовим медиком.

Важливо: хоча зараз професія бойового медика використовується виключно для служби у військових підрозділах, готуються зміни до законодавства України, відповідно до яких бойових медиків планують прирівняти до екстрених медичних техніків, що мають право працювати в службі екстреної медичної допомоги.

Читайте також: Алгоритм MARCH: все, що потрібно знати

Часті питання: відповідає SICH

Хто може стати бойовим медиком?

Бойовим медиком може стати будь-яка особа, яка:

• досягла віку 18 років;
• має повну середню освіту;
• не має обмежень за станом здоров’я;
• пройшла відповідне навчання та військовий вишкіл.

Яка тривалість навчання на бойового медика в Україні?

У спеціалізованих тренінгових центрах підготовка бойового медика триває приблизно місяць (під час воєнного стану).

Як стати бойовим медиком в Україні після навчання за кордоном?

Для того, щоб служити бойовим медиком в Україні після навчання в армійських навчальних центрах за межами держави, вам необхідно підтвердити закордонний диплом бойового медика. Також можна буде підтвердити кваліфікацію згідно професійного стандарту в атестованому кваліфікаційному центрі, або пройти повний вишкіл в Україні.

Джерело зображень: Shutterstock